Вони мали б танцювати вальс на головній площі Мелітополя, але натомість крокували червоною доріжкою в укритті незламного хабу у Запоріжжі. У Запоріжжі пройшов останній дзвоник для випускників із тимчасово окупованого Мелітополя.
Свято організували для одинадцятикласників, дев’ятикласників та випускників початкової школи ліцею № 9 та гімназії № 23. Саме ці заклади наразі працюють в очному форматі. Загалом доєдналися до святкування 47 дітей.
Темою випускного стали трендові короткі відео «Рілс». Старшокласники дефілювали червоною доріжкою як зірки соцмереж, школярі зіграли цілі сценки з передаванням досвіду від випускників молодшим класам та танцювальними трендами.
Дефіле випускників 2026 року Мелітопольського ліцею № 9 на червоній доріжці.
Танцювальні тренди: виступають 4-класниці мелітопольської гімназії №23.
Запис «рілсу у майбутнє».
А одинадцятикласники записали зворушливий «рілс у майбутнє». Усе будувалося на спогадах про рідний Мелітополь та школи, які довелося залишити.
Офіційну частину заходу начальниця міського управління освіти Олена Тюріна розпочала з показу кадрів мелітопольських шкіл, які зараз залишаються в окупації. Вона звернулася до присутніх:
«Це наші школи, школи Мелітополя. Їх дуже добре пам'ятають випускники 11-го і 9-го класу. Я думаю, що зараз ви і ваші батьки згадали, як вперше побачили свою школу, як вперше познайомилися зі своєю вчителькою і точно знаєте, як хвилювалася за вас тоді вся родина».
Доки діти виступали, батьки ховали власні сльози за телефонами. Хтось телефонував рідним бабусям та дідусям у Мелітополь по відеодзвінку. Інші записували на відео останні виступи випускників.
Серед усміхнених батьків із телефоном – і Сергій Васильченко, помічник капелана 65-ї механізованої бригади «Великий Луг». Він приїхав на свято доньки з передової Запорізького напрямку.
Сергій Васильченко (по центру), помічник капелана 65-ї механізованої бригади «Великий Луг» на випускному доньки Єлизавети.
Чоловік розповів журналістам: його старша донька Дар'я свого часу випускного так і не мала – просто отримала документи та «пішла у вільний світ». Для захисника було принципово побачити молодшу на святі:
«Будучи на фронті, я дочекався. Найголовніше, що я дожив і дочекався, що дитина закінчує школу і стає вже самостійною в повному сенсі цього слова. (...) Ну, ми поступово повертаємо своє життя і всі зусилля докладаємо, щоб повернутися в Мелітополь. І всі наступні випускні проводити вже безпосередньо у нашому черешневому і медовому місті».
Випускниця Єлизавета Васильченко на червоній доріжці.
Його донька Єлизавета, випускниця 11-Ж класу ліцею № 9, тримає в руках букет від бабусі та зізнається, що цей рік став для неї особливим досвідом.
«Коли виїхали з окупації, я була у 8-му класі. І наступні три роки пройшли дистанційно. Батько тоді сказав: "Ну давай хоча би 11-й клас ти очно провчишся, гарно буде, тим паче при вступі".
І так, це був неймовірний досвід: я знайшла двох надійних подруг, дізналася багато не тільки про людей навколо і не тільки про шкільні знання. Я дізналася багато про місто, багато де була».
Сімейне фото родини Васильченко у фотозоні на «Останньому дзвонику 2026».
З нетерпінням чекає на випускний бал у червні одинадцятикласниця Вікторія Сергієнко. Випускниця дякує за організацію свята, попри війну та переїзд із Мелітополя:
«Я знаю, як у такі часи складно організувати все. Та мені дуже сподобалось, що нам зробили свято на рівні навіть з іншими школами. Найприємніші спогади за цей рік – репетиції вальсу. Я дуже хотіла танцювати його, трішки хвилювалася через екзамени, але зараз уже все добре».
Найбільш щемливим моментом, який змусив плакати випускників, став таємний сюрприз – відеопривітання від батьків. Воно нагадало дітям, через що їм довелося пройти на шляху до цього дня.
