Перед українським законом відповість один з найодіозніших зрадників Мелітопольщини — Тарас Валерійович Шевченко. Людина, яка носить ім'я великого поета, стала символом найнижчого колабораціонізму, але в підсумку виявилася «списаною» навіть тими, кому так фанатично служила.
Від Червоної площі до крісла гауляйтера
На відміну від багатьох, хто переметнувся до ворога зі страху, Шевченко був «ідейним» задовго до 24 лютого. Поки Україна будувала демократичне суспільство, цей дрібний підприємець з Приазовського готував ґрунт для зустрічі окупантів. Ще до повномасштабного вторгнення Шевченко світився на федеральних каналах РФ. Його «зірковою годиною» стало інтерв'ю в Москві під час маршу «Безсмертного полку».
Поки мелітопольці працювали на полях, Шевченко позував на Красній площі, рекламуючи себе майбутнім господарям. Будучи активістом забороненої ОПЗЖ, він роками розхитував ситуацію в Приазовській громаді, просуваючи в маси наративи «русского мира».
Вторгнення і «зіркова година»
Коли в Мелітопольський район зайшли російські танки, Шевченко не просто зустрів їх з хлібом-сіллю — він став «правою рукою» районного гауляйтера Андрія Сигути. Саме за протекції Сигути Шевченко обійняв посаду голови Приазовської окупаційної адміністрації.
Шевченко став ідеологом російського світу, судячи з провокаційних політичних акцій на підтримку агресора.
Тарас Шевченко. фото з пропагандистського сюжету
Тарас Шевченко. фото з пропагандистського сюжету
Користуючись владою, Шевченко зайнявся масштабним грабунком. Під виглядом «інвентаризації» він відбирав у фермерів і підприємців техніку та склади, передаючи їх у користування лояльним до нього особам, повідомляють свідки.
Однак навесні 2023 року дерибанщику Шевченку довелося розпрощатися із затишним кріслом гауляйтера. Його місце зайняв гастролер Диковченко Олексій Сергійович – офіцер запасу ЗС РФ. В окуповане Приазовське Диковченко приїхав із Твері, після того як у своєму місті був засуджений за шахрайство.
Парадокси правосуддя: 4 роки очікування і 7 років в окупаційній в'язниці
Українська Феміда довго «розгойдувалася». Лише через 4 роки після початку війни справа Шевченка дійшла до суду. Ще в 2022 році зраднику було пред'явлено підозру за ч. 5 ст. 111-1 КК України за зайняття керівної посади. Але поки українське правосуддя готувало обвинувальний акт, окупанти виявилися швидшими.
У грудні 2023 року Шевченко був вперше кинутий «на підвал» своїми ж кураторами за банальне злодійство — крадіжку гуманітарної допомоги та бюджетних коштів. Втім, незважаючи на арешт, Шевченко залишався на волі і не раз був помічений на різних ділових зустрічах. Ймовірно, у «чиновника» був «дах» у місцевому фейковому уряді, тому всі його справи до пори до часу сходили з рук. Наразі ж лавочка прикрита: і Шевченко потрапив до російської в'язниці, РІА Південь стало відомо, що в лютому 2026 року російські суди засудили його до 7 років за шахрайство.
Тарас Шевченко — наочний приклад того, що зрадник нікому не потрібен. В Україні на нього чекає довічне клеймо зрадника і суворий вирок суду. У Вольнянському районному суді Запорізької області на 30 квітня 2026 року призначено довгоочікуване розгляд.
В окупації він вже сидить у камері як звичайний кримінальник-дерибанщик, якого замінили на «приїжджого» офіцера з Твері.
