Вона могла б стати звичайною дівчиною з провінції, але обрала шлях, що змусив здригнутися царський уряд. Розповідаємо історію дівчини з Мелітополя, яка підробляла паспорти, працювала на заводах під прикриттям та стала символом боротьби за права жінок і робітників.
Чому історія називає її «росіянкою» і чому ми маємо нарешті повернути це ім’я рідному місту? Читайте далі – біографія Берти Камінської, яка варта екранізації.
Сьогодні вбиваючи у Google запит “відомі жінки Мелітопольщини” вас переносить на хіт-парад чоловіків-науковців з Мелітопольського району.
Невже визначних жінок з нашої малої Батьківщині взагалі немає? Це не правда. Просто ці відомі героїні поки невідомі вам.
До Міжнародного жіночого дня редакція підготувала підбірку з цікавих жінок Мелітопольщини, які увійшли в історію, але, можливо, оминули вас:
Невже визначних жінок з нашої малої Батьківщині взагалі немає? Це не правда. Просто ці відомі героїні поки невідомі вам.
До Міжнародного жіночого дня редакція підготувала підбірку з цікавих жінок Мелітопольщини, які увійшли в історію, але, можливо, оминули вас:
Революціонерка-народниця, яка розвалювала царську владу імперії: Берта Камінська
Науковиця та мама “українських підручників”: Олександра Бандура
Сучасний спротив російській окупації: Ганна Бут, Сєвіль Велієва та Анастасія Глуховська
Жіночий рух спротиву в окупації “Зла мавка”
А ви знали, що одна з найвідоміших революціонерок Європи родом із Мелітополя?
Сьогодні ми часто чуємо про боротьбу за жіночі права. Але уявіть собі 1850-ті роки. Мелітополь. Бідна єврейська родина. Маленька Берта Камінська залишається без мами ще немовлям.
Її батько, купець Абрам, сам не мав освіти, але дуже хотів, щоб донька вибилася в люди. У ті часи для дівчинки з імперської провінції це був виклик.
Цілий серіал: Цюрих, Париж та шпигунські ігри
У 17 років Берта робить сміливий крок – їде в Цюрих (Швейцарія) навчатися на медичному факультеті. У імперії навчання на медичні спеціальності для жінок були заборонені (початок 1860-х років).
У Цюриху Берта потрапляє в епіцентр інтелектуального вибуху. Дівчата-студентки з інших міст Російської імперії об’єднувалися у гурток “Фріче”, щоб змінити світ.
Царський уряд так злякався цих розумних жінок, що видав указ: або повертайтеся, або вам заборонять працювати вдома. Але Берта натомість поїхала до Парижа, в Сорбонну, продовжувати навчання.
Єдина жінка у аудиторії Швейцарського Федерального технологічного інституту, де вчилапсь Берта Камінська. Фото: архів ETH Zurich, 19 сторіччя
Цікавий факт: російська імперія поширювала пропаганду, що студентки закордоном шукали лише чоловічу компанію. Проте єдиним чоловіком, якого запросили до їхнього кола з 30 жінок, був грузинський соціаліст-революціонер Іван Джабадарі.
Але ці жінки, включаючи Берту, змагалися за увагу револіціонерки Софії Бардіни і часто ігнорували аргументи Джабадарі.
«Амазонки» з характером
Повернувшись у Російську імперію під прикриттям, Берта та її подруги стали справжніми «агентами змін». З підробленими документами вони направились у Москву. Та стали відомі, як «амазонки». Берта:
Взяла собі підроблений паспорт деякої Марії Краснової.
Влаштувалася на текстильну фабрику простою робітницею.
Організовувала страйки та розповсюджувала заборонену літературу.
- Спочатку робітники їй не вірили, але Берта змогла завоювати їхню повагу.
Народники: інтелегенція йде "у люди". Картикатура з відкритих джерел
Так Берта Камінська стала – революціонеркою-народницею. Народники зокрема займались тим, що “ходили у народ”: переодягаючись у робітників чи селян, студенти та інтелегенція поширювала у робітничих колах ідеї щодо:
- Скасування абсолютної влади царя.
- Передачі землі народу. Гасло було приблизно: «Земля – тим, хто її обробляє».
- Самоврядування громад. Замість централізованої імперії вони хотіли систему:
місцевих громад
федерації громад або регіонів.
- Соціальна рівність без великої приватної власності на землю.
На відміну від народовців вони не ставили собі у мету національну ідею.
Народовці (український рух у Галичині) зосереджувались передусім на національному питанні – розвитку української мови, культури, освіти та формуванні української національної свідомості.
А народники хотіли соціальної революції у всій Російській імперії – щоб змінити владу, роздати землю селянам і створити справедливіше суспільство. Для них головним було соціальне питання. І дії були радикальні.
Хоча частина народників походила з українських земель, їхня діяльність була частиною загальноімперського революційного руху, а не українського національного.
Ціна свободи та незламність
Це була небезпечна боротьба, яка закінчилася арештом у квітні 1875 року. Берту кинули в одиночну камеру у Москві. Умови були жахливими, і її психічне здоров’я не витримало – почалися галюцинації та навіяні думки, що спільниці її нібито кинули.
Вона так сильно плакала, що це лякало навіть наглядачів. Врешті-решт її відпустили під опіку батька. Йому нібито довелось заплатити 5000 рублів, щоб звільнити доньку.
Але знаєте, що зробила Берта далі? Замість того, щоб сидіти тихо вдома, вона пішла купувати селянський одяг. Вона вирішила «йти в народ» – переодягнувшись у селянку, поширювати ідеї соціальної рівності. Проте порушення її психічного здоров’я давало знаки.
Мелітополь у ті часи: 1870-1880-ті. Архівні старовинні фотокарточки
Після деякого одужання вона переїхала до Харкова, але не змогла знайти роботу чи житло. Через це була змушена повернутися до Мелітополя до батька. У 25 років Камінська покінчила життя самогубством.
Чому її називають «росіянкою»? Виправляємо помилку історії
Зараз у україномовному медіапросторі немає жодного запису про Берту Камінську. Натомість є купа російський статей на Вікіпедії та інших російських електронних енциклопедіях. У них стверджується Берта – російська революціонерка.
Натомість – є англомовне першоджерело. Це оцифрована книга “Fathers and Daughters: Russian Women in Revolution” (1976) авторства Кеті Портер. Та написана по ній англомовна стаття з Вікіпедії, де йдеться про “українсько-єврейську народницю”. Звідки і була взята попередня біографія Берти.
То хто вона – ця Берта Камінська?
Чи була вона українкою? Ні. Берта була єврейкою з Мелітополя, коли він входив до складу Таврійської губернії Російської імперії. Держави України тоді ще не існувало. І навряд чи Берта ототожнювала себе з українкою. Судячи з того, що в її оточенні «амазонок» було чи мало росіянок, вона не відділяла себе.
Чи була вона росіянкою? Теж ні. Берта була і вважала себе єврейкою. І так – жила на території Російської імперії, у склад якої входили поневолені народи сучасних України, Польщі, Арменії, Азербайджану, Фінляндії та сама Московія. Московити як тоді, так і зараз привласнюють здобутки мешканців Російської імперії, називаючи їх етнічно росіянами.
Якщо ви відкриєте старі англомовні книги, то побачите, що Берту називають «російською революціонеркою». Чому так? У ті часи за кордоном не розрізняли національності всередині Російської імперії. Всіх, хто приїхав з її територій, автоматично записували в «росіяни».
Насправді ж рух «народників» був строкатим: там були і українки, і грузини, і євреї. Берта Камінська – наша землячка, мелітопольчанка, і ми маємо пишатися тим, що саме наше місто дало світові таку особистість.
Сьогодні 8 березня говоримо про усіх жінок. Про тих, хто не боявся системи, хто здобував освіту всупереч заборонам. Мелітополь має знати своїх героїнь!
Мелітопольська вчителька всієї України: як дівчина з Гамівки створила сучасний підручник
Продовжуємо тему (не)відомих історії жінок з Мелітопольщини. Наступна наша героїня – Олександра Бандура. Ви точно тримали її праці в руках, якщо вчилися в українській школі.
Олександра Бандура, педагогиня, науковиця, авторка багатьох наукових статтей та підручників з української літератури. Фото: Педагогічний музей України.
Вона народилася на Мелітопольщині, у Гамівці (раніше Приазовський район), і стала жінкою-легендою в українській освіті. Олександра Бандура була “мамою” підручників української літератури. Про її біографію пише, з посиланням на статтю Педагогічного музею України.
А ви знали, що Олександра чудом врятувалася від Голодомору? Її сім'я вижила в 1932–1933 роках лише завдяки переїзду з села у м. Сталіно (зараз Донецьк). Це загартувало її характер на все життя.
А ось ще підбірка фактів про “маму українських підручників”:
Вчителька у неповні 16 років. Уявіть, ледве закінчивши 3-місячні педагогічні курси, вона вже вчила малечу в молодших класах.
Створила понад 110 наукових праць. Вчителювання Олександрі було мало – вона подалась у наукову роботу. Закінчивши філологічний факультет Київського університету, Олександра Бандура працювала у Науково-дослідному інституті педагогіки. Створювала як підручники, так і довідники для вчителів та наукові статті.
Її «Українська література» для 5 класу стала справжнім проривом. За неї Олександра отримала найвищу нагороду – Державну премію УРСР.
Працювала навіть на пенсії. Олександра Михайлівна не знала, що таке «відпочинок». Вона продовжувала видавати посібники та довідники, коли їй було далеко за 80.
Так Олександра з маленької Гамівки поїхала підкорювати Київ і змогла змінити всю систему викладання літератури.
Довела: неважливо, де ти народилася – у великому місті чи маленькому селі біля Мелітополя. Якщо ти маєш мету і любиш свою культуру, ти можеш стати наставницею для мільйонів. Так вона виховала цілі покоління науковців.
(Не)відомі світу жінки Мелітопольщини
А от вам історія про ще одну вчительку з Мелітополя. Але її ви точно знаєте. Бо це вона вчила ваших дітей німецькій мові, ходила по мелітопольським вуличкам разом з вами. А коли на них виїхали російські танки – вона вийшла на вулицю з прапорами та спротивом. Та кричала озброєним росіянам в обличчя “Окупанти, додому”. Це освітянка сучасності – мелітопольчанка Ганна Бут.
І хоча однією з найкращих освітянок України вона стала у 2021 році. Справжній іспит на мужність Ганна склала у лютому 2022-го.
Педагогиня Ганна Бут. Справа: Ганна на мирній протестній акції на початку окупації Мелітополя. Фото з відкритих джерел
Навіть коли мітинги заборонили, Ганна не зупинилася. Вона носила в кишені жовту нитку. У супермаркетах вона непомітно прив’язувала блакитно-жовті стрічки на кошики та ручки холодильників. Це був її тихий, але гордий протест.
Кого ще з мелітопольчанок ми маємо знати?
А активісток “Жовтої стрічки” знаєте? Так, це ж і наші мелітопольчанки у тому числі. До прикладу, мешканка Мелітополя Сєвіль Велієва - одна з активісток Всеукраїнського руху опору «Жовта стрічка». Вона пережила допити й обшуки, полон і депортацію за любов до України. І розповіла про них у ексклюзивному інтерв’ю
Ще одна жінка, якою захоплюється весь Мелітополь – Анастасія Глуховська. Це журналістка видання "РІА Південь", яку окупанти викрали у серпні 2023 року.
Її називали "бджілкою" за неймовірну працездатність. А зараз Настю викрали та вивезли в Росію, тримають у жахливих умовах та катують струмом. Росія цинічно заперечує її затримання, але ми знаємо правду. Настя – символ того, як професія стає подвигом, а слово – зброєю.
«Зла Мавка»: як мешканки Мелітополя 8 березня в окупації відмічали
А про жіночий рух опору «Зла Мавка» чули? Він же виник саме в окупованому Мелітополі на початку 2023 року!
“У лютому 2022 року три відважні українки вирішили, що досить жити під окупацією. Настав час чинити опір…Активістки користуються укоріненим женоненависництвом окупаційних сил, які ніколи не підозрюють, що жінки можуть відігравати таку активну роль у опорі”, – йдеться на сайті “Злої мавки”.
напередодні 8 березня 2023 року в Мелітополі Запорізької області зустрілися три подруги. Кожна з них страждала через російську навалу та мріяла про визволення міста.
Тож разом вони зважилися на креативну акцію на підтримку України. Мелітопольчанки розвісили по місту плакати з написами російською мовою "Не хочу квітів! Хочу мою Україну!" і малюнком, на якому розлючена українка б'є російського солдата букетом квітів.
Акція "Не хочу квітів, хочу Україну", організована "Злої мавкою" на тимчасово окупацій території до 8 березня 2023 року. Фото: соц.мережі
Учасниця руху розповідає про цілі їхньої діяльності:
"Головне для нас - це щодня нагадувати окупантам, хто вони такі, що вони перебувають в Україні і чим це все для них закінчиться. Поки триває опір - вони не перемогли".
Від редакції
Наше місто – це справжнє сузір’я сильних жінок. Кожна з них пише нову історію спротиву.
Тому, сьогодні, 8 березня – редакція вітає усіх з Міжнародним жіночим днем. Любі жінки, пам’ятайте ви не лише про “жіночність, красу та квіти”. Ви про силу, про справжні подвиги сміливості, про ризик життям за правду, про справедливість.
Цей день у першу чергу про жіночі права. Про право на освіту, яку здобувала Берта Камінська два сторіччя тому. Про право на визнання своїх здобутків та наукової діяльності Олександри Бандури у 20-21 сторіччях.
А зараз під час жахливої війни говоримо про права жінок в окупації. Права бути почутими, права на незалежну освіту, медицину, захист від домагань. Право повернутись з полону усім цивільним та військовим! Неймовірні мелітопольські “злі мавки” майте сили боротись далі та будьте щасливими!
