Мелітополець Роман Чернев — ветеран війни, колишній боєць поліції особливого призначення і старший бойовий медик — розповів, з якими проблемами стикаються українські захисники після повернення з фронту.

Його історію опублікувало видання Inform.zp.ua. Від оборони Мелітополя — до російського полону У перші дні повномасштабного вторгнення Роман Чернев захищав Мелітополь у складі поліції особливого призначення: охороняв державні будівлі та патрулював місто.

Після окупації він залишився на захопленій території і зайнявся партизанською діяльністю. За це Роман потрапив до російського полону, де перебував до вересня 2022 року. Про пережите він говорить неохоче, проте наслідки тортур виявилися важкими: втрата слуху на одне вухо, зламаний хребець, різка втрата ваги (понад 20 кг), безсоння і ПТСР.

Я не відчував, що зробив достатньо

Навіть після полону і серйозних проблем зі здоров'ям Чернев вирішив повернутися на службу. Він не відчував, що зробив достатньо, і вступив до 38-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, де служив старшим бойовим медиком у десантно-штурмовій роті.

«У дитинстві я дивився на ветеранів і не міг уявити, що колись сам стану одним з них», — зізнається 38-річний Роман.

Наприкінці 2024 року його списали за станом здоров'я. Зараз він має третю групу інвалідності внаслідок війни.

Мелітополець Роман Чернев — ветеран війни, фото Inform.zp.ua.

Чому ветеранам складно повернутися до мирного життя Сьогодні Роман працює начальником сектора з питань ветеранської політики Приазовської селищної військової адміністрації і допомагає іншим захисникам адаптуватися після фронту.

За його словами, одна з головних проблем — працевлаштування.

«Кадрові служби часто не розуміють, як перевести бойовий досвід на мову цивільних професій. Іноді ветеранам задають некоректні питання. Це говорить не про нас, а про відсутність культури спілкування», — каже він.

Чернев підкреслює, що військовий досвід — це не тільки війна, а й управлінські та логістичні навички.

«Командир відділення — це менеджер, який керує 10–20 людьми. Евакуації — це логістика в екстремальних умовах», — пояснює ветеран.

 

Пам'ять про загиблих і очікування звільнення Мелітополя

Чернев підтримує розвиток меморіалів загиблим захисникам і вважає їх особливо важливими для сімей полеглих.

«Після похорону біль не зникає. Люди повинні відчувати, що їх не залишили наодинці з втратою», — каже він.

Говорячи про особисту адаптацію, Роман зізнається, що звуки обстрілів для нього звичні, а ось побутові шуми досі викликають тривогу — прояв ПТСР.

«Я родом з Мелітопольського району і чекаю дня, коли Мелітополь знову стане вільним. Головне — щоб ми всі дожили до кінця цієї війни», — каже ветеран.