Комунарський районний суд Запоріжжя заочно визнав винним жителя Мелітопольського району Дмитра Савченка, який після окупації Мелітополя добровільно вступив на службу до незаконного «правоохоронного органу», створеного російськими військами.

Його обвинувачували за ч. 7 ст. 111-1 КК України — добровільне зайняття посад у незаконних силових структурах держави-агресора.

Суд встановив, що Савченко свідомо підтримав окупаційний режим і обійняв посаду «спеціаліста зі зв’язків зі ЗМІ» у фейковому «УВД по Мелітополю та Мелітопольському району», який діяв за стандартами Росії. Наприкінці 2024 року Савченка було нагороджено грамотою від окупантів за «За всебічне висвітлення ходу спеціальної військової операції та активних процесів відновлення мирного життя на території Запорізької області».

Хто такий Дмитро Савченко

Дмитро Савченко — уродженець села Шелюги, 1984 року народження. До повномасштабного вторгнення він працював в органах місцевого самоврядування, займаючись реєстрацією прав на нерухомість у Новенській сільраді.

Ця посада була вкрай чутливою, особливо після початку окупації, коли російська адміністрація активно «націоналізовувала» майно мешканців, які покинули захоплену територію. У Савченка був доступ до реєстрів нерухомості, що робило його зручним і корисним кадром для окупантів.

Дмитро Савченко. фото із соцмережі

Раніше він також працював:

• помічником адвоката,

• юристом на аграрних підприємствах,

• співробітником Держгеокадастру,

• реєстратором нерухомого майна у кількох сільрадах.

Після приходу російських військ Савченко без вагань перейшов на бік ворога і отримав посвідчення співробітника «УВД» окупаційної адміністрації.

Як зрадник працював на окупантів

Ставши на службу, Савченко виконував обов’язки з інформаційного супроводу російської «поліції» в Мелітополі. Він висвітлював заходи окупаційних силовиків, знімав фото та відео, готував матеріали для пропагандистських ресурсів.

Таким чином він сприяв формуванню медіаобразу «нової влади» та зміцненню окупаційного режиму в регіоні.

За матеріалами справи, Савченко не лише займався пропагандою, а й брав участь у «охороні правопорядку». Наприкінці 2024 року Савченка було нагороджено грамотою від окупантів за «За всебічне висвітлення ходу спеціальної військової операції та активних процесів відновлення мирного життя на території Запорізької області».

фото тг-каналу окупантів

Що розповіли свідки

Суд допитав кількох свідків, знайомих із Савченком до війни.

Один із них повідомив, що бачив його у публікаціях окупаційних ЗМІ: Савченко працював із камерою на фоні російської символіки та активно брав участь у заходах окупаційної адміністрації.

Є також інформаціяв, що обвинувачений погрожував знайомим поліцейським за те, що ті виїхали на підконтрольну Україні територію.

Інший свідок підтвердив, що Савченко ще до 2022 року відкрито висловлював проросійські погляди, захоплювався СРСР та радив знайомим оформляти паспорти РФ.

Оскільки Савченко залишався на тимчасово окупованій території і не з’являвся на виклики суду, розгляд проводився у порядку заочного провадження. Суд повідомляв його через ЗМІ, але він на засідання не з’явився.

Приговор зраднику

Зібрані докази та свідчення дозволили встановити, що Савченко добровільно вступив на службу до незаконного правоохоронного органу окупаційної влади та активно працював на її інтереси.

Комунарський районний суд Запоріжжя виніс приговор:

• 13 років позбавлення волі,

• 15 років позбавлення права обіймати будь-які посади в органах влади та правоохоронних структурах,

• конфіскація всього належного майна.

Суд підкреслив, що дії Савченка сприяли функціонуванню окупаційної адміністрації та зміцненню контролю РФ над Мелітополем.