Її депортували з рідного села на Мелітопольщині. Вона пережила дорогу крізь блокпости. А потім взялася за найважче — описати долі тих, хто вже не повернеться. Ніна Мошенська педагогиня з села Піскошине Мелітопольського району презентувала книгу про загиблих героїв Веселівщини у Запоріжжі.
15 жовтня у Запоріжжі відбулася презентація книги Ніни Мошенської “Герої Веселівщини” — видання, присвяченого 16 загиблим воїнам із Веселівської громади Мелітопольського району.
Це перша така зустріч веселівців за три роки повномасштабної війни. У залі зібралися матері, вдови, побратими, освітяни та митці — усі, хто пам’ятає своїх земляків.
Від депортації до книги
25 вересня 2022 році Ніну Мошенську депортували з окупованої території за її проукраїнську позицію. Педагогиня підтримувала земляків, збирала допомогу для ЗСУ, вела інформаційну сторінку села навіть під окупацією. Після обшуку ФСБ її вивезли за межі Мелітопольського району.
«Мене довезли до Василівки, зачитали папірець — мовляв, депортована, — і сказали: “Идите к своим”. Поруч був чоловік Юрій, секретар міського голови Михайлівської громади. Він ледве йшов — поранена нога. І він мені сказав, що вперше за 2,5 місяці сонце побачив – його тільки випустили з мелітопольської катівні.
Йшли, я плакала. Дійшли до наступного блокпосту, там стояли військові російські, сказали мені: “Мать, садись, не плач. А тебе за что?” — “Я вчителька початкових класів, депутатка сільської ради”. — І Юрій їм пояснює, що він не дійде 40 км до Запоріжжя з пораненою ногою. То вони зупинили машину – і нам підвезли. У кінці я їх питаю: “Ви ро… (росіяни авт.)?”. Але мене перевали — “Нєт, ми з ДНР”. Отака була дорога», — згадує Ніна Мошенська.
Так Ніна Мошенська дісталася підконтрольної Україні території. Вже у Запоріжжі Ніна вирішила описати свій досвід, аби пережити його та залишити свідчення. Так з’явилася перша книжка — “Незламна. Шлях до волі”.
“Герої Веселівщини” стала другою — і, за словами Ніни Мошенської, найважчою. До книги увійшли 16 біографій військових.
“Я самодіяльний письменник, але спробувала. Дуже багато було зустрічей — годинні розмови, інтерв’ю. Особливо по телефону, бо багато хто вже не живе поруч. Усе це об’єднала — і вийшла книжка, яку я назвала ‘Герої Веселівщини’. Було багато сліз, багато переживань, але я брала себе в руки і писала. Бо мусила”.
Книга видана стартовим накладом у 100 примірників. Безкоштовно її отримали родини полеглих воїнів, а охочі можуть придбати її за 300 гривень через громаду або саму авторку. Усі кошти йдуть на підтримку Збройних сил України.
Пам’ять, зафіксована у словах
На сторінках книги “Герої Веселівщини” оживають голоси військових, які віддали життя за свободу. Історії звичайний селян, у більшості – не професійних військових, але весельців, які обрали захищати свій край.
Начальник Веселівської селищної військової адміністрації Сергій Кутьєв підкреслює, що книга — це важливий інструмент.
«Там не просто залишається пам'ять, а там викарбувані невеличкі історії життя, найяскравіші. І по цим видно, люди — це не професійні військові, вони жили звичайним життям, але коли почалась війна, вони, не задумуючись, стали на захист», — зазначає він.
Тут історія молодого футболіста із Менчикурів, який загинув у віці 20 років. Життєпис судді з Мелітопольського району, який навіть маючи бронь, вирішив стати на захист рідного краю та став добровольцем.
“Файзер”: Енерджайзер та патріот із Майдану
На сторінках книги оживає історія “Файзера”, про якого згадує його мати Світлана Ізмайлова. Вона очолює нову громадську організацію "Незламні родини Запорізького краю", яка об’єднає рідних загиблих воїнів.
“Файзер” був активістом із часів Майдану. Він пішов добровольцем ще у 2014 році, а потім воював із початком повномасштабного вторгнення.
“Він був енерджайзером. Хлопці побратими саме так про нього і говорили. Він був чесним, справедливим і воїном. Це було в ньому загартовано. Він дуже любив свою батьківщину і дуже хотів, щоб наші діти ходили у вишиванках. Якось приїхав на день прапора у Веселе, дивиться і каже: ‘Мамо, нарешті всі наділи вишиванки’. Він стояв, не міг стримати сліз”.
Світлана розповідає: “Файзер” пройшов Правий сектор, Грузинський легіон, самооборону Запоріжжя, 10-ту гірсько-штурмову бригаду, 25-ту ДШВ з 2014 по 2022 рік.
На Авдіївському напрямку він вивів побратимів із-під обстрілу, за що був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня та "Сталевим хрестом" від Головнокомандувача.
“Мій син загинув у 2022 році за трагічних обставин… А презентація пройшла дуже чудово. Пані Ніна зробила книгу дуже гарно. Я вважаю, що такі книги потрібно робити, тому що це історія, закарбована у віках — і навіть коли нас не стане, про них будуть пам’ятати”, — говорить вона.
“Це історія на всі віки”
На презентацію книги приїхали ті, хто має особистий зв’язок із героями книги. Демобілізований ветеран із позивним “Гєсер” — двоюрідний брат загиблого добровольця “Механа”:
“Я не міг не приїхати. Мій брат воював ще з 2014 року, потім під час повномасштабного вторгнення залишився на фронті. У книзі про таких, як він. Про героїв.
Дійсно, про них мало хто знає. А це буде історія на всі віка, і надіюсь, що на всі віка. І дійсно, можливо, хтось візьметься перевести цю книжку, десь вийде вона в інших країнах. Ілюди будуть знати про наших героїв”.
Серед гостей була й дружина загиблого воїна, Ксюша (ім’я змінено з міркувань безпеки). Її чоловік Владислав — мобілізований військовий, у цивільному житті водій, чия історія також увійшла до книги.
“Для мене важливо, що про нього тепер написано. Його більше немає, але є пам’ять. У нас залишилось 5 дітей. І через цю історію вони знатимуть, що їхній батько був воїном”.
Пам’ятати, щоб повернутися
За словами начальника Веселівської селищної військової адміністрації Сергія Кутьєва, у громаді офіційно підтверджено 20 загиблих військових:
“Це наші герої. Ми всі їх знаємо особисто — хтось сусід, хтось друг, хтось батько чи син. Вони віддали найцінніше — своє життя. Наша задача — не забувати про це. Ця книжка — дуже гарний інструмент. Там не просто пам’ять, а короткі історії життя, найяскравіші. Це люди, які жили звичайним життям, але коли почалася війна — не задумуючись стали на захист”.
Веселівщина — це частина Мелітопольського району, нині окупованого. Але завдяки таким книгам, як “Герої Веселівщини”, вона продовжує звучати — через імена, через спогади, через тих, хто залишився.
“Те, що ми живемо й презентуємо такі книги — це завдяки їм, — підсумовує Кутьєв. — І я впевнений: повернення додому обов’язково буде. Бо ми на своїй землі, і за нами правда”.
Книга “Герої Веселівщини” — це заклик до суспільства не забувати тих, хто заплатив найвищу ціну. Це нагадування, що Мелітопольщина бореться, а її сини і доньки — це справжні енерджайзери духу, які світилися життям і любов'ю до України.
