Через окупацію тисячі мелітопольців змушені були залишити свої домівки та роз’їхатися по різних містах України. Але в серці кожного з них живе непохитна любов до рідного черешнево-медового міста, яке завжди було особливим.
Щороку в останню неділю вересня, незалежно від відстані, мелітопольці — і ті, хто залишився в місті, і ті, хто вимушено виїхав — об’єднуються думками і спогадами. Вони згадують, як колись гучно і весело святкували День народження Мелітополя: із яскравими ярмарками, виставками, концертами, ароматом шашликів та неймовірними феєрверками, що освітлювали центр міста.
До 241-річниці заснування Мелітополя колектив редакції зібрав щирі вітання від мешканців різних куточків України — від тих, хто несе в серці пам’ять про рідне місто, і тих, хто мріє про його скорішу свободу та повернення додому.
Олена Арабаджи, проректор МДПУ ім. Б. Хмельницького (місто Запоріжжя):
- Моя родина 5 поколінь проживали в цьому місті. У 19 столітті мій прадід привіз своїх 9 дочок і синів до Мелітополя. Моя родина розбудовувала це місто. І я дуже добре пам’ятаю, як моя бабуся Настя розповідала про окупацію у другу світову війну. І вони вірили, що місто буде вільним. І ми наразі виримо, що наш рідний Мелітополь буде вільний. Віримо, що повернимося в рідні стіни і будемо працювати в Мелітополі. Я тебе кохаю, моє медове черешневе місто.
Олена (місто Запоріжжя):
- Я народилась в Мелітополі де дуже багато черешні, кавунів. У нас все є. Вірю, що наші збройні сили визволять рідне місто. Це по любому станеться!
Ольга Леонтьєва голова ГО «Мелітопольська волонтерська група «Патріот»» (місто Запоріжжя):
- У мене День народження в День міста. Тому я святкую відразу два свята. Людям, які зараз в окупації – тримайтеся. Тому що Україна повернеться і я в це вірю. А тім, хто виїхав, теж тримайтесь і готуйтесь. Тому що ми будемо повертатись і потрібно бути до цього завжди готовими.
Катерина (місто Дніпро):
- Я хочу передати мою любому місту величезний привіт. Ми сумуємо. Ми живемо майбутньою зустріччю. Бо там сім’я і там дім. А де серце наше там і наш дім. Мелітополь – це моє дитинство. Це вулиці і провулочки, які я знаю. Це моє життя.
Друзі, тримайтеся. Нас чекає велике відновлення. І нам потрібно буде якось далі налагоджувати те, що сьогодні зруйноване. Але ми все подолаємо, бо ми українці і одна велика сім’я.
Володимир Кюрчев радник ректора ТГАТУ ім. Дмитра Моторного (місто Запоріжжя):
- В цьому році вже 50 років буде, як я мелітопольчанин. Тому мені дуже хочеться повернутись в рідний Мелітополь.
Тим, хто залишився в окупації хочу побажати, щоб вони дочекалися нас, тих хто виїхав. Ми в це віримо. А тим, хто виїхав, хто в Запоріжжі і в інших населених пунктах України, звісно бажаю витримки, сили, і віри. Бо впевнений, кожен, просинаючись вранці, думає тільки про те, що хоче повернутись в рідне місто.
Олена Синчура, завідувач відділення центру підтримки ВПО у Дніпрі «Мелітополь Саме тут» (місто Дніпро):
- Площа. Перекритий проспект Богдана Хмельницького. Виставки, запах шашлика, святково одягнені люди, гарний настрій, сонячний день. Таким я пам’ятаю День міста.
Усім мелітопольцям, які виїхали я бажаю не втрачати віри і надії. Ми обов’язково повернемось. А для тих мелітопольців, які залишились в окупації, дочекатися нас.
Андрій Орлов, начальник Приазовської військової адміністрації (місто Запоріжжя):
- Шановні мелітопольці, бажаю нашому місту і кожному з нас не втрачати себе. Наводити нові мости, дружні зв’язки, об’єднуватися і гріти в собі надію і віру, що Мелітополь завжди буде Україною і ми повернемось. З Мелітополем в серці. З Україною в серці. З Днем міста!
Інна Єфименко голова ГО «Меліта» (місто Запоріжжя):
- До Дня міста хочеться побажати єдиного – щоб над нашими головами було мирне небо і ми скоріше обняли своїх рідних. Щоб надалі працювали для розвитку і жили у вільній, сильній Україні.
Анастасія (місто Львів):
- Всі мелітопольці єдині, бо ми ж з вами їли багато черешні ( жартує, авт.) А всім мелітопольцям бажаю пишатися своїм містом, швидкої перемоги і мирного неба.
Валентина (місто Львів):
- Всім, хто в окупації бажаю триматися і чекати. Не важливо скільки, бо ми вас дуже сильно любимо і ми обов’язково з усіма зустрінемося.
