Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону призначив примусові заходи медичного характеру 28-річному жителю окупованого Мелітополя Марку Каліушу.
Хлопця викрали 20 серпня 2023 року і звинуватили в нібито підготовці теракту та участі в адмініструванні проукраїнських Telegram-каналів. Про це повідомляє російське видання «Медіазона», посилаючись на дані з судової картки. Замість того щоб звільнити або хоча б депортувати психічно хвору людину, російські силовики фактично продовжують утримувати її в полоні під приводом «лікування».
Ще в жовтні 2023 року Каліуш був показаний у пропагандистському сюжеті телеканалу «Росія-1» як один із «диверсантів», які нібито передавали дані про переміщення військової техніки ЗС РФ і військових об'єктах. На відеозаписі, знятому на камеру, молодий чоловік з порожнім поглядом повторює завчений текст про те, що «виконував завдання українських спецслужб», «переносив бомбу» і «передавав дані ворогам».
Тоді в ефірі російські пропагандисти повідомляли, що юнак страждає на психічне захворювання, що ставить під сумнів будь-яку «вдячну» промову. Окупаційні спецслужби вважають Каліуша адміністратором Telegram-каналу «Мелітополь — це Україна». Крім нього в цій же справі фігурують і інші мешканці Мелітополя, зокрема:
- Яна Суворова, 19 років — перебуває в СІЗО Маріуполя;
- Владислав Гершон — його судять у тому ж Південному окружному суді;
Також під арештом перебувають мелітопольські журналісти Георгій Левченко та Анастасія Глуховська, які працювали в «РИА-Мелитополь», і колишня журналістка Ірина Левченко. Про процеси над ними поки що не повідомлялося.
Проти Каліуша були порушені справи за низкою статей російського КК, включаючи:
- ч. 1 ст. 119 — погроза вбивством;
- ч. 1 ст. 30, п. «а», ч. 2 ст. 205 — підготовка теракту;
- п. «а», ч. 3 ст. 222.1 — незаконне зберігання та передача вибухівки.
Він перебуває під вартою з 20 серпня 2023 року. Майже через рік окупанти так і не надали переконливих доказів його провини, але вирішили не відпускати, а перевести під контроль психіатричної установи. Правозахисники підкреслюють, що примусове лікування для людей з ментальними розладами — один з інструментів репресій, особливо в політично мотивованих справах. У даному випадку воно стало формою «зручного» утримання людини, чия осудність спочатку викликає сумніви навіть у обвинувачення.
