Окупаційний «Запорізький обласний суд» засудив 65-річного мешканця Мелітополя до 14 років позбавлення волі за звинуваченням у державній зраді.

Причина — фінансова підтримка Збройних сил України. За переказ близько 5 тисяч рублів (за версією окупантів — на рахунок «спецслужб України») чоловік отримав покарання, порівнянне з вбивством — 14 років суворого режиму і ще рік обмеження волі.

За даними так званої прокуратури, «злочин» полягав у тому, що з жовтня 2023 по липень 2024 року засуджений систематично переказував кошти через мобільний додаток «на користь представника України». Гроші нібито йшли на забезпечення українських військових і підривали безпеку РФ. Вирок вже набрав «законної» сили.

За допомогу своїй країні — кримінальна справа

Це не поодинокий випадок. Репресії проти українців, які залишилися на окупованих територіях, набирають обертів. Під суд потрапляють пенсіонери, жінки і навіть інваліди, яких звинувачують у тому, що вони відправляють невеликі суми українським захисникам.

Так, раніше був засуджений 73-річний житель області Андрій Марков, який отримав 15 років колонії за тією ж статтею. Його визнали винним у «державній зраді» за фінансову допомогу ЗСУ. Ще один випадок — 63-річна мешканка Мелітополя, яка в травні 2023 року переказала 2,4 тис. гривень (приблизно 6 тис. рублів) з рахунку своєї свекрухи. Цього виявилося достатньо, щоб порушити кримінальну справу і відправити її під суд.

Підтримка української армії в умовах окупації — це не просто жест солідарності, а акт громадянського опору. Люди ризикують свободою, здоров'ям, а іноді й життям, аби допомогти своїм — тим, хто зі зброєю в руках наближає визволення. Однак російські окупаційні органи роблять усе, щоб залякати місцеве населення: масово моніторять перекази, стежать за банківськими операціями, перевіряють телефони та соціальні мережі. Навіть символічна сума в кілька сотень гривень може обернутися десятиліттями за ґратами.

Місто не зламане

Незважаючи на загрозу репресій, мешканці Мелітополя продовжують допомагати українській армії. В умовах окупації, без інтернету, під тотальним стеженням, вони знаходять способи передавати кошти на підтримку бійців ЗСУ. Це — німий протест проти загарбників і доказ того, що місто залишається українським — не тільки за міжнародним правом, але і за духом своїх громадян. Кожен донат — це внесок у спільну боротьбу за свободу. І українці в окупації, незважаючи на ризик, продовжують переказувати гроші українським захисникам з вірою в повернення українського прапора над Мелітополем.