Мелітополь з перших днів окупації став символом опору українського народу російським загарбникам.

Тисячі людей виходили на мітинги і фактично голими руками проти озброєних російських солдатів намагалися вигнати ворога з міста. Коли учасників мітингу почали відловлювати і заарештовувати, в місті зародилося підпілля.

Олександру (ім’я змінене через безпокове питання, - авт.) 40, і він один з тих жителів Мелітополя, який не просто чекав на звільнення міста, а й був членом руху опору.

Він передавав в Україну дані про пересування і дислокацію російської техніки.

У 2023 році потрапив у полон, пройшов через тортури і приниження. Йому дивом вдалося врятувати своє життя, вибравшись з окупації. Своєю історією підпільного опору в окупації Олександр поділився в ексклюзивному інтерв'ю

Олександр ще до повномасштабного вторгнення армії РФ в Мелітополь вирішив для себе, що виїжджати з міста не буде. Якщо прийде ворог, буде чинити опір. Підпільну роботу вів, поки не потрапив у полон. Сталося це після успішної операції ЗСУ по одному з об'єктів військової інфраструктури.

Змусили повзати по підлозі і лякали трупами

- Вони прийшли вдень. Їх було троє. Як я зрозумів, співробітники ФСБ. У них обличчя були закриті. Вимагали телефон. А там були фотографії. Почали кричати, щоб я розблокував його. Я не хотів, тоді мене побили. Після цього була стандартна процедура - мішок на голову, перемотали скотчем і в машину. По дорозі один з ФСБшників сказав: «Зараз ти нам все розповіси», - згадує Олександр.

Чоловіка повезли в одну з катувальних кімнат ФСБ, розташовану в колишньому ПТУ №24 на бульварі 30-річчя Перемоги. З зав'язаними очима його спустили в підвал. ФСБшники пустили в хід свої прийоми залякування в'язнів:

- Перші 2 години були жорсткі. Я прощався з життям. Коли мені наділи мішок на голову і кудись везли, я думав, що буде ліс, тому що везли в бік лісопарку і там мене будуть перевиховувати. Але в кінцевому підсумку, коли мене завели в підвал, провели по калюжах, а я був у шльопанцях, то вже були зовсім інші відчуття. У підвалі працювали витяжки, вода десь протікала і шуміла по трубах. Кинули на матрац. У ніс вдарив запах сечі і вогкості. Мені говорили, що на підлозі люди валяються і що я буду лежати поруч. Так психологічно ламали. Змушували ходити гуськом, повзати – створювали відчуття, ніби я лізу в тунель. Я намагався дивитися через мішок. Тільки через деякий час зрозумів, що перебуваю в підвалі, – ділиться пережитим Олександр.

Погрожували зґвалтувати

Після залякування ФСБшники перейшли до тортур електричним струмом.

- Спочатку застосовували струм без води, однак, коли побачили, що я непогано тримаюся, то почали лити на мене воду і для знерухомлення поставили баклажку, наповнену водою, мені на ноги. Крім цього, вони намагалися зняти з мене штани і погрожували зґвалтувати. Тортури тривали десь 5-6 годин, я періодично втрачав свідомість і був дуже ослаблений».

Під час фізичних і моральних знущань проводився допит. Він стосувався підпільної роботи. Олександр згадував ті місця, які вже були «злиті» в Інтернет, і вид

- Там стояли ліжка. У камері говорили, що їх туди перенесли з жіночої колонії, тому що вони були дуже тоненькі і не витримували ваги тіла. На ліжках були матраци, ковдри і навіть нормальної якості постільна білизна.  Замість туалету залізне відро. По-маленькому ходили в п'ятилітрові пляшки. Одне вікно було весь час відкрите, щоб не так запах туалету було чутно. У гаражі було дуже холодно. Ворота обмерзлі. Ми всі лежали в верхньому одязі і ковдрами накривалися. Температура була десь на рівні нуля. Теплої води нам давали дуже мало, годували погано. Всі, хто сидів у камері, підтримували один одного. А тих, кого ув’язнювали за фотографії військової техніки та іншого, так і називали «фотографи», - згадує в'язень Кремля.

Сфабрикована справа

Через кілька днів Олександра відвезли з ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) на слідчий експеримент в квартиру все ті ж три ФСБшника. Вони підкинули йому зброю і вимагали зізнання в зберіганні її в будинку.

- Мені написали навіть легенду про те, що нібито я гуляв в міському парку і знайшов там зброю. Взяв її і приніс додому, здати в поліцію забув. Казали, якщо підпишу, то це буде пом'якшувальною обставиною - ніби я співпрацюю з поліцією. І навіть обіцяли відпустити. Мовляв, ти ж з нами співпрацюєш - йди працюй і плати податки в РФ».

Через 15 днів приблизно мелітопольця знову відвезли на допит все в той же підвал колишнього ПТУ №24.

- У камері я перебував з Ромою Зарубаєвим (його заарештували в 2022 році за підпільну діяльність, - авт.). Він був зі мною недовго в камері, а в основному всі сиділи за вбивства або інший кримінал. Мене намагалися змусити доносити, вимагали випитувати у співкамерників інформацію про підпілля в Мелітополі. Питали, яку інформацію я передавав, щодо кого і яких місць.

авав саме цю інформацію, оскільки її знали всі. Після допиту ФСБшники передали Олександра поліцейським. Після 23.00 – початку комендантської години, вони вивезли його на площу, там пересадили з одного УАЗика в інший і відвезли в міський відділ поліції на вулицю Чернишевського, передавши в місцевий «мавпятник».

- У камері були всі: і бомжі, і наркомани. Там і реальних порушників комендантської години тримали, і таких, як я. Бувало, що в одній камері розміром 1,5 на 3 метри було 15 осіб і вночі не можна було спати, оскільки всі могли стояти тільки стовпчиком».

У камері з зеками і вбивцями 

Вранці Олександра відвезли до суду, де визнали винним за нібито порушення комендантської години. За таким сценарієм судять багатьох політичних в’язнів, коли немає реальної провини затриманого.

Після суду Олександра привезли в міськвідділ поліції   на вулицю Чернишевського. Але тримали вже не в «мавпятнику», а в так званих камерах ІТТ, якими служать гаражі. Умови утримання в них були суворими:

Мене поклали обличчям вниз на матрац, перемотали пальці ізоляційною стрічкою, щоб не залишилося слідів, причепили лямки, почали катувати струмом. Все це тривало десь приблизно протягом 40 хвилин.

Потім один з ФСБшників перезарядив свій пістолет і наставив мені його в голову, звів курок. Я був так виснажений тортурами струмом, що навіть не відреагував».

Далі все відбувалося за накатаною схемою: Олександра знову відвезли на площу. Пересадили в інше авто і відвезли на вулицю Чернишевського у поліцію. На наступний день відвезли до суду на вул. Шмідта. Там все повторилося – йому продовжили термін, але вже за хуліганство і відправили до Веселовської в'язниці.

А потім знову була поїздка до Мелітополя на вул. Чернишевського, 37. Олександра завели в кабінет, вимагали, щоб він підписав заяву. Стандартну – її змушують підписувати всіх – про співпрацю. Після цього Олександра відвезли додому, дали номер телефону, за яким йому потрібно було звітувати, і сказали чекати суду.

Однак родичі Олександра переконали його негайно виїхати з Мелітополя. І за кілька днів до суду він уже був у дорозі до Криму.

Виїзд з окупації

- Виїжджав через Крим, Латвію і Польщу. Довелося купити чистий телефон. Мені сказали після виходу постійно віддзвонювати. Але виїжджав я з іншим номером. Через знайомого на його ім'я купив номер і за цим номером вже виїжджав через Чонгар. Телеграм встановив і почав заповнювати всіма російськими пабліками. Скрізь лайки ставив колаборантам. По роботі російські телефони вніс до списку. На Чонгарі, коли я до ФСБшника зайшов і дав йому свій телефон, то відразу зізнався, що купив його недавно і він «чистий».

ФСБшник просив назвати старі номери. Я йому продиктував свій український і російський.  Вони їх і перевіряли.

Питали, чи є знайомі з СБУ або АТО. Я сказав, що може хтось і є серед контактів. Але хто з них СБУшник або АТОшник я не знаю.

Потім мені сказали - якщо з'ясується, що я сказав неправду, то додому в Мелітополь я піду пішки. «А там пост чеченців, і ти знаєш, що чеченці з людьми роблять», - попередили мене. Перевізник мені сказав, що ця фільтрація була за весь час його роботи максимально тривалою - об 11 ранку приїхали, а відпустили нас о 6-7 вечора.

Особливо страшно було, коли вийшов один ФСБшник і сказав: «Серед вас є людина, яка переховується». А на мені ж кримінальна справа висіла за зброю. Потім виявилося, що вони постійно цю фразу всім кажуть.

На мосту всі машини перевіряли через рентген. Всі пасажири з речами виходили і нас через рентген пропускали. Машину з собаками обшукували.

Камери всюди по дорозі на мосту стоять, і я взагалі забився в куток в машині, щоб обличчя на камеру не потрапило, так як мене фотографували в міськвідділі. Навіть в туалет ходив в капюшоні, щоб ніде на камеру не потрапити.

Потім надовго залишився цей синдром переслідування. Якось у Польщі побачив хлопчаків у балаклавах і мене почало все трусити. Постійне відчуття, що мене шукають, не давало спокою», - ділиться пережитим Олександр.

Мелітополець зазначає, що практично всю дорогу по Росії українці проїхали з перевізником під популярні хіти українських виконавців, які вийшли з початку війни українською мовою. Це було свого роду моральною підтримкою виїжджаючим, які пройшли через приниження російською фільтрацією.

РІА Мелітополь в ІТТ

За словами співрозмовника, в окупації головним інформаційним ресурсом для місцевих жителів залишається ТГ-канал РІА Мелітополь (РІА Південь). Причому, читають його не тільки проукраїнськи налаштовані громадяни, а й колаборнти з окупантами.

- Ми РІА Мелітополь читали і створювали ці новини. Іноді тих, у кого військові знаходили ТГ-канал РІА Мелітополь, потім саджали в ІТТ для перевиховання. У однієї моєї знайомої солдати знайшли в телефоні на вокзалі ТГ-канал РІА Мелітополь і змусили видалити. Реакція була різна.

Навіть було смішно. Я, поки сидів у «мавпятнику», бачив, як один черговий вмикав відео з новорічним привітанням Івана Федорова (український мер Мелітополя). Дивлюся, а російський мент сидить і дивиться на РІА Мелітополь наші новини. І цей момент навіть підбадьорив мене трохи, коли я почув рідний голос в стінах в'язниці і фрази: «Переможемо, повернемося», я розумів, що, якщо посадять, то сидіти не довго доведеться. Мені навіть снилися сни, як приходять наші, відкривають цей гараж і звільняють нас,   - згадує Олександр.

А ще мелітополець став свідком телефонного дзвінка ФСБшнику від його начальства. Той цікавився контингентом затриманих.

- ФСБшник відповів, що затримують: двірників, будівельників, вчителів або лікарів. Адже вони думали, що з ними воюють спеціально підготовлені військові. А це були прості жителі Мелітополя».  

Хворий Мелітополем

За час перебування в полоні у Олександра серйозно похитнулося здоров'я. Через тортури струмом почалися болі в серці, зубні болі. Потім розвинулася глибока депресія. Чоловік не довго затримався в Польщі. Через два місяці вже був в Україні.

- Всі тоді говорили – «скоро Перемога!», і я хотів в Україну. Сподівався швидко повернутися в Мелітополь. Потім почалася максимальна депресія. Я нічого не хотів робити і просто лежав.

Потім депресія змінилася активністю. Я подумав, що скоро звільнять Мелітополь і треба приїхати в місто з грошима. Почав працювати цілодобово. Працював до знемоги, щоб мозок відключався від реальності і менше думати про Мелітополь. Ще за України, коли я виїжджав з Мелітополя хоча б на тиждень, мене вже починало «ламати». Не можу я без міста. Я люблю це місто і повинен жити там. Така прив'язаність до Мелітополя, що в якийсь момент я був готовий повернутися, відсидіти термін і залишитися в Мелітополі. Але здоровий глузд переміг.

Сьогодні я живу тим, що повернуся до Мелітополя. У мене була можливість виїхати до Америки, але я не уявляю себе без Медового міста.

Вірю, що повернуся до Мелітополя».

Карта катівень Мелітополя

Журналісти на основі інтерв'ю з полоненими, яких депортували, і тими, кому вдалося самостійно виїхати з окупації, склали карту місць ув'язнення цивільних, створених окупантами в Мелітополі.

• Гаражі колишнього психдиспансеру під мостом на Новий Мелітополь (вул. Інтеркультурна)
• Камери ІТТ Мелітопольського РУП вул. Гетьманська
• Будівля прокуратури на вул. Бейбулатова
• Корпус колишнього ліцею «Творчість» на вул. Івана Алексєєва
• Колишнє приміщення Мелітопольської Самооборони на вул. Івана Алексєєва
• Будівля військкомату
• Будівля колишнього шостого відділу вул. Чернишевського
• Будівля Укртелекому просп. Богдана Хмельницького
• Жіноча колонія
• Будівля заводу «Русланкомплект»
• Підсобні приміщення колишньої держохоронки вул. Олександра Невського
• Будівля колишнього корпусу інституту ЗІЕІТ просп. 50-річчя Перемоги
• Будівля колишнього ПТУ 24 бульвар 30-річчя Перемоги