Андрій, позивний «Мєлкий», родом з окупованого Мелітополя. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України.
Як повідомили в 115 мелітопольському ТРО, бойовий досвід у нього був і до 2022 року — чоловік воював з 2017 року в складі 28-ї окремої механізованої бригади, пізніше — в 25-й десантно-штурмовій. Під Авдіївкою отримав контузію і проходив лікування півтора місяця. Але з перших звуків російських обстрілів у Мелітополі зрозумів: війна стала масштабною, і зволікати не можна.
- З першими обстрілами Мелітополя мене запитували: «Що відбувається? Чому ти такий спокійний?» — згадує він. Я кажу: «Тому що я довго служив в армії і розумів, що очікується. Почалася війна. Повномасштабна». Я допив каву, викурив сигарету, взяв свій рюкзак і поїхав захищати країну у складі 115 батальйону ТрО. Спочатку видали АКС-74У. Кажу: «Давайте щось важче». У нас є РПК. Я кажу: «Давайте РПК сюди!»
боєць мелітопольського батальйону з позивним Мєлкий - фото Мелітопольського 115 окремого батальйону територіальної оборони Запорізької 110 окремої бригади територіальної оборони
Навесні 2022 року його підрозділ брав участь у штурмі села Новозлатополь у Запорізькій області. Спочатку бійці взаємодіяли з 98-м батальйоном, який незабаром відступив. Але група Андрія вирішила не відступати.
— Ми сказали: «А хто, якщо не ми?» П'ять з половиною годин тримали бій. Ворог просувався з технікою, морпіхи з Любимівки пішли в наступ, але ми стримували їх як могли. Пізніше «Мєлкий» отримав завдання від командира роти з позивним «Охрім» — дістати машину, щоб евакуювати бійців. Він знайшов підбиту Suzuki Grand Vitara, в яку потрапив осколок, але вона дивом завелася. — Сів, сказав: «Дорога, будь ласка, поїхали!» І вона поїхала. Трасери летіли прямо перед капотом — ворожа БМП працювала. Я натискаю на гальмо — плутаю з газом, але якимось дивом нас не зачепило. Потім доїхав до околиці села, там допомагав хлопцям відбиватися. Стрілецький бій, один за одним підбігали наші. Двоє лягли прямо на дах машини. У підсумку, коли пішла ворожа броня, довелося відійти.
Зараз Андрій — тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу вогневої підтримки. Він продовжує боротися за Україну і мріє повернутися в рідний Мелітополь вже як визволитель.
— Боротьба триває. Ми не відступимо. Ми обов'язково повернемося додому, — каже він.
Боєць мелітопольського батальйону з позивним Мєлкий з побратимами — фото Мелітопольського 115 окремого батальйону територіальної оборони Запорізької 110 окремої бригади територіальної оборони
