У Мелітопольській лікарні у Запоріжжі — черга не за рецептом, а за можливістю врятувати життя. Тут проводять традиційну акцію зі здачі крові до Міжнародного дня донора.

Серед охочих — медики, переселенці з Мелітополя та інших міст, жителі Запоріжжя та правоохоронці. Всі вони — ті, хто не просто здає кров, а свідомо стає частиною мережі рятівників.

«Це вже стало для нас певною традицією, — розповідає Роман Федорович, директор Мелітопольської міської лікарні у Запоріжжі. — Минулого року ми вперше організували таку акцію. Тоді приміщення ще було не зовсім готове, але ми вже провели День донора. Цього року зробили це вдруге. Треба розуміти, що День донора – лише привід, ми  закликаємо здавати кров постійно не лише до свят».

За словами Романа Федоровича, ініціатива акції належить виконавчому комітету Мелітопольської міської ради. Цьогоріч участь у заході взяли понад 45 осіб, серед яких — і 10 лікарів самої установи.

«Наші медики також долучилися. Вважаю, лікар повинен показувати приклад. Я сам здаю кров ще з університетських років. І сьогодні здав, не вагаючись», — додає директор.

Як відбувається забір крові

Набір крові здійснювали працівники Запорізького обласний центру служби крові, які привезли своє обладнання та надали кваліфікований персонал. Усі донори проходять обов’язкову перевірку: 

• реєстрація,

• аналіз крові, 

• перевірка гемоглобіну,

• артеріального тиску, 

• а також консультація з терапевтом. 

Тільки після цього їх допускають до здачі. Про тонкощі процедури розповіла Вікторія Мовчан, провідна спеціалістка відділу охорони здоров’я Мелітопольської міськради:

«Після аналізів людина п'є солодкий чай, трохи відпочиває — і тільки потім здає кров. Після — знову відпочинок, печиво, контроль самопочуття. Якщо все добре — відпускаємо. Але ми завжди поряд, якщо потрібна допомога», — зазначає Вікторія Мовчан.

Сергій Любишко, в.о. начальника Мелітопольського управління поліції, прийшов з колегами. Каже, що це не просто добра справа — це громадянський обов’язок.

«Якщо можеш допомогти — допоможи. Це мій принцип. Ми з колегами прийшли не вперше. Хтось з нас здає регулярно. Кров потрібна нашим військовим, містянам, тим, кого врятують ці краплі», — говорить офіцер.

Більшість медиків, яких ми зустрічаємо у лікарні – з білими бинтами на руках, вони і самі стали донорами. Серед таких і Анжеліка Козар, працівниця лікарні та переселенка з окупованого Оріхівського району. Розповідає, що вже давно у лавах донорів.

«Донори завжди були рятівниками. Я горжусь собою. Думаю, моя кров комусь врятує життя», — з гордістю ділиться жінка. І додає: «Так, донорам дали 70 гривень і два додаткові дні до відпустки. Але ж це не головне. Головне — допомогти. А хлопцям там на передовій дуже потрібно».

Серед поширених страхів, які чують від потенційних донорів — біль, голки, втрата свідомості. Але всі ці страхи — здебільшого міфи. 

«Люди бояться, це нормально. Але ми тут, пояснюємо, підтримуємо. І найчастіше вони все одно здають. Бо розуміють: це важливо», — каже лікар з Запорізького обласного центру служби крові.

За його словами, після здачі кров розділяється на компоненти — еритроцити, плазму, тромбоцити. Вони проходять обов’язкове тестування на інфекції, групу крові та резус-фактор. Плазма зберігається замороженою до 4 місяців, а еритроцити — до 42 днів. Усе — для того, щоб в потрібний момент врятувати чиєсь життя.

«Запоріжжя — дуже умовний тил. Сюди щоденно надходить багато важкопоранених, з ампутаціями, серйозними травмами. Без крові — жодна операційна не зможе допомогти. Резерв має бути завжди», — наголошує Роман Федорович, директор лікарні.

Потреба в крові не має дати в календарі. У лікарнях області щодня борються за життя, і кожен донор — це реальна допомога. Медики закликають: якщо ви здорові та маєте змогу — не чекайте нагоди, ставайте донорами вже сьогодні.