Окупаційна влада засудила 64-річну мешканку села Костянтинівка Мелітопольського району Ларису Гавриленко до 16 років позбавлення волі, півтора року обмеження волі та штрафу в 600 тисяч рублів.

Формальні звинувачення — «державна зрада», «участь у терористичному угрупованні» та «замах на теракт». Насправді ж — це ще один приклад репресій і постановочних справ, які окупанти масово фабрикують щодо мирних жителів.

Як все відбувалося насправді

За даними джерел РІА Південь, після загибелі чоловіка, який підірвався на невідомому вибуховому пристрої, Лариса Гавриленко стала жертвою силовиків. Її будинок у Костянтинівці захопили співробітники ФСБ, влаштувавши в ньому засідку. Чекали, що в дім прийдуть так звані "куратори СБУ".  Ніхто так і не прийшов. А от жінку ФСБшники весь час тримали у полоні. 

Під тиском і погрозами окупанти змусили пенсіонерку співпрацювати, пообіцявши свободу. Жінці вручили пакет і вимагали віднести його до російської армійської вантажівки. За її діями стежили з землі і повітря, фіксуючи все на камери і дрон — очевидно, для створення «пропагандистської картинки».

Через деякий час жінку знову затримали, звинуватили в «диверсії за завданням СБУ» і оприлюднили відео, де вона нібито встановлює вибуховий пристрій під кабіну військового автомобіля. Однак характер запису видає постановку: дії знімаються з різних ракурсів, у тому числі з повітря, незважаючи на нібито раптовість «теракту».

Сфабрикована справа — заради картинки на телебаченні

За версією окупантів, Лариса Гавриленко нібито отримала два саморобних вибухових пристрої і зберігала їх вдома, після чого встановила один з них під військовою технікою. Насправді ж вона просто виконала наказ під страхом фізичної розправи, не розуміючи, що бере участь у заздалегідь зрежисованій провокації.

Суд виніс жахливий вирок.

Це — черговий епізод, що підтверджує, як окупаційна влада використовує беззахисних громадян заради власних пропагандистських цілей.

Репресії як інструмент тиску

Випадок Гавриленка — не поодинокий. З початку окупації російські спецслужби систематично викрадають жителів Мелітопольського району та інших населених пунктів. Мета — придушення будь-якого інакомислення, залякування населення і створення ілюзії «боротьби з диверсантами».

Раніше за викрадених вимагали викуп або примушували до передачі майна. Тепер ставка зроблена на показові судові процеси з важкими вироками, навіть щодо літніх людей. Під удар потрапляють ті, хто опинився не в тому місці в не той час, — журналісти, волонтери, активісти і звичайні мирні жителі. Історія Лариси Гавриленко — трагічне свідчення свавілля. Її приклад показує, наскільки небезпечна і нелюдська окупаційна система, де навіть пенсіонер може виявитися «терористом» — тільки тому, що так потрібно російській пропаганді.