У Мелітополі колишня проректорка місцевого університету Людмила Москальова заочно отримала підозру за співпрацю з окупаційним режимом.
Поліція та прокуратура встановили, що вже у травні 2022 року, на тлі повномасштабного вторгнення, жінка добровільно погодилася працювати на загарбників, вступивши до лав окупаційної адміністрації освіти. Не хтось із вулиці, а людина з академічними регаліями - докторка педагогічних наук, професорка, колишня проректорка і навіть в.о. ректора МДПУ. Але, замість того щоб евакуюватися, зберегти обличчя і кар'єру, Москальова обрала шлях зради. І не просто змінила роботодавця, а з ентузіазмом стала будувати «русскій мір» у захопленому Мелітополі.
Як окупаційна «освіта» стала полем для зради
Отримавши від рашистів посаду декана гуманітарно-педагогічного факультету в так званій «Федеральній державній бюджетній освітній установі» - окупаційній версії мелітопольського університету, Москальова взялася перебудовувати українську освіту під російські лекала.
Вона не тільки адаптувала навчальний процес під стандарти Міносвіти РФ, а й активно включилася в інформаційну пропаганду. В інтерв'ю колаборантським медіа дякувала Росії за «можливість жити і творити», виправдовувала війну і розповідала про «світле майбутнє під триколором».
16 квітня слідчі Мелітопольського райуправління поліції за процесуального керівництва Веселівського відділу окружної прокуратури заочно повідомили Москальовій про підозру за ч. 3 і ч. 6 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність. За пособництво окупанту їй загрожує до 12 років позбавлення волі із забороною на професію та можливою конфіскацією майна.
Сім'я, де зрада - норма
Шлях зради став для Людмили Москальової не особистою трагедією, а сімейною традицією. Її чоловік, Олексій Москальов, власник кабінету мануальної терапії, без найменших моральних коливань перереєстрував бізнес за законами РФ. Чоловік - ідейний фанат совєтчини, а тепер і лояльний підданий путінської системи.
Донька, Ганна Москальова, також пішла по стопах батьків. Нині вона обіймає посаду провідного фахівця в так званому «міністерстві спорту і туризму Запорізької області» та бере активну участь у молодіжних прокремлівських проєктах - «Юг молодой», кураторство над школярами в Бердянську, пропагандистські форуми, концерти й показові «патріотичні» акції.
Рідні брат і сестра Москальової - Сергій і Тетяна Гурови - теж опинилися у лавах зрадників. Обидва працюють в окупаційному МелДУ і керують кафедрою іноземних мов. Усі - з російськими паспортами, у колоні будівельників «нової реальності». Кожен із них міг би виїхати, почати заново у вільній країні, працювати на майбутнє своїх дітей. Але натомість обрали службу на агресора - за посади, гроші, статус і фантомні «радянські» ілюзії.
«Зрада» під родинним гербом
Сьогодні ця династія колаборантів продовжує працювати на окупаційний режим, але слідство вже встановлює ланцюжок причетних. Один за одним вони отримуватимуть підозри, як це сталося з Людмилою Москальовою. А пізніше - і вироки. Державна зрада, нехай і замаскована під «освітню реформу» чи «роботу з молоддю», не забувається. Україна пам'ятає своїх героїв - і запам'ятовує зрадників поіменно.
