Понад 222 тисячі ВПО прийняла Запорізька область. Серед них тисячі мелітопольців. 

Раніше ми передавали повідомлення від запоріжців до мелітопольців. Тепер їхня черга відповісти. Що вони думають про мешканців Запоріжжя та що хочуть їм сказати, дізнались журналісти у рубриці «Точка зору».

Любов, пенсіонерка з Мелітополя, мати військовослужбовця, відповідає:

- Велике дякую за те, що вони взагалі прийняли нас у це місто. Велике дякую, що вони надали нам змогу знайти де жити, де знайти себе. Ми споріднені з ними. Це наше рідне місто теж. Друге після Мелітополя.

Андрій Єрмоленко, майор, голова ГО «Рух ветеранів Мелітопольщини» розповідає, що чимало запоріжців служить у 115 мелітопольському батальйоні. Він дякує містянам за позицію та прихисток:

- Дякую, що запоріжці нас прийняли. Дякую тим, які в березні, в квітні приєднались до нас. Ми сьогодні ховали Леоніда, командира механізованої роти, який загинув на Харківщині. Його рота фактично це були запоріжці, які добровільно прийшли до лав 115 мелітопольського батальйона. Ця рота звільняла Малинівку на Гуляй Полі – перший населений пункт, звільнений на Запоріжжі. Тому запоріжці – це сильні мужні люди, які боронять Україну разом з нами. Їм велике дякую.

Андрій, доброволець з Мелітополя, має багато побратимів з Запоріжжя. Про своє ставлення розповідає:

- Я б не розподіляв мелітопольців та запоріжців. Ми всі українці. Ми боронимо свою землю. І не важливо де ти це робиш: під Києвом, у Курській області або на Запоріжчинні.  Ми всі робимо одну справу. Не треба розгойдувати ту лодку, яка є нашою єдністю. Треба її зберегти, тримати і підтримувати. Тому мелітополець, запоріжець – не важливо. Важливо, що ми разом. І разом робимо те, що нам долею довелось робити сьогодні.

Інші опитані ВПО з Мелітополя дякують запоріжцям за прихисток та надані для роботи та відпочинку простори. Закликають любити та розвивати рідне місто. Тим паче, коли для тисяч ВПО Запоріжжя стало другою домівкою.