Іван Грищенко з села Терпіння на Мелітопольщині, ветеран війни, який пройшов АТО і боронив Україну після повномасштабного вторгнення.

Доброволець, командир БМП, розвідник, член Спілки ветеранів Мелітопольського району. До дня захисників і захисниць України Іван Іванович  поділився з ТРК-Мелітополь своїми спогадами про бойові будні.  

Бойове хрещення на Донецькому напрямку

- 8 серпня 2014 мобілізували. Учебка в Десні. Потім відвезли в Одесу, а звідти потрапив назад в Мелітополь. Нас розподілили по підрозділах і вночі ми колоною вийшли на Донецький напрямок. 25 серпня ми вже були в зоні АТО. Я був командиром бойової машини, БМП-2, сержант. Військового досвіду не мав, лише строкова служба. Весь екіпаж і десант – добровольці. Тоді ми супроводжували колону, реактивну батарею на Маріупольському напрямку. Так їх потім і супроводжували до січня. Далі під Волноваху потрапили. І там нас забрали у взвод розвідки батальйону 72 бригади, - пригадує Іван Іванович.   

Розвідник в окупації

Ветеран і зараз вдячний командиру, професійному розвіднику, який всьому навчив і сам виходив з новобранцями на завдання. Іван Іванович продовжує:

- Перед демобілізацією я підписав контракт. Мені запропонували посаду головного сержанта протитанкової батареї протитанкового дивізіону. До 2020 року там служив. Потім мене комісували за інвалідністю, була травма спини. Але у 2022 році, коли почалося вторгнення, я взяв свою валізку, вона завжди зібрана була, і сів у машину. 24-25 лютого виконував завдання з розвідки. Катався по Мелітопольському району, збирав дані, де стоять окупанти, де їхні колони, яка техніка, на мапі наносив і хлопці зі 128 бригади передавали це гаубічникам і вони накривали. І коли вже мене з кулемета почали розстрілювати, бо машина примелькалася, довелося виїздити, - каже розвідник.

Далі був виїзд у Запоріжжя і перше, що зробив Іван Грищенко – пішов до військкомату:

- У ЗСУ призвати не могли, а в добробат будь ласка, тоді це 110 бригада ТрО. Відразу на Василівку. Виконував розвідувальні завдання, там же і перший бій був. Довелося відходити. Бо тоді ТрО не було забезпечене всім необхідним, протитанкових засобів не було, але ми своє завдання виконали. Вони ж не знали, що у нас є, а чого нема. Вони постійно запускали безпілотними, бачили, що ми окопуємось, але ми виграли 2 дні для ЗСУ. І коли ворог почав наступ, ми потихеньку, організовано відступали. Ми свою задачу виконали, затримали їх. Потім нас перекинули на Малі Щербаки. Командування казало протримайтеся добу-дві, поки ЗСУ підійдуть. На четверту добу дочекалися їх і вийшли, а оборону утримували вже ЗСУ з технікою.

«Брали ворога хитрістю»

Іван Іванович каже, попри те, що тоді тероборона не була належним чином забезпечена, багато добровольців не мали досвіду, але завдяки хитрості, нахабству, вони малими силами могли йти у наступ і звільняти запорізькі села. 

- У ТрО в той час багато хто з хлопців зброю в руках не тримали. Вчилися у бойових умовах, багато ставили питань, вчилися окопуватися, займати позиції. Захищали Полтавку, Успенівку, у квітні пішли у наступ на Малинівку, відбили її. Окупанти місяця півтора-два не давали голови підняти, все на нас кидали, і обстрілювали, і техніку кидали. Вони не очікували, що ми зайдемо. Ми своїм нахабством брали. І хитрістю. Ми на цивільних машинах своїх заїхали в село і вибили їх. Вони думали, що сили величезні зайшли, а ми однією ротою зайняли. Солдатським нахабством. Зайняли оборону і досі Малинівка в наших руках.

Далі Івана Івановича знову комісували. 

- Був прильот 120-ї міни, у мене мінно-вибухова травма, поперек, спина. Я досі на милицях. Так вийшло. У мене немає бойових нагород. Був представлений, але нагороду отримав мій однофамілець. І він заслужив, вони тоді в піхоті також багато боїв важких проходили під Авдіївкою. Не шкодую.

Ветеран каже, якби здоров’я дозволяло, він і зараз був би на фронті. І жартує: «Є мінус – на милицях не зможу піти в атаку. Але є і плюс – на милицях не залишу позицію». Іван Іванович твердо впевнений у перемозі України, коли б вона не сталася.

А команда ТРК-Мелітополь вітає наших захисників і захисниць зі святом, завдяки вам ми живемо і боремося за волю.