У Мелітополі третій навчальний рік розпочався в умовах окупації. Водночас сотні дітей продовжують отримувати знання онлайн і зберігають зв'язок з Україною.
Сім'ям, які залишилися в окупації, довелося вчитися забезпечувати собі та дітям безпечне середовище для навчання, щоб не потрапити під переслідування з боку російських силовиків. Для цього багато хто переїхав із міста в села, де військових практично немає і будинки не обшукують.
Про це виданню Важливі історії розповіла Ганна Бут, викладачка Аграрного ліцею з Мелітополя.
Аграрний ліцей до початку нинішнього навчального року продовжував працювати онлайн. На заняття приходили, зокрема, діти, які залишилися під окупацією.
У будівлі аграрного ліцею в Мелітополі також продовжилося навчання, але за російськими підручниками. Книги українською мовою, як і прапор України, військові РФ спалили у дворі будівлі. А трактори і КАМАЗи, які використовувалися для підготовки учнів, солдати забрали собі. Зі співробітників ліцею, які залишилися в місті, четверо почали співпрацювати з окупаційним керівництвом. Решта забрали свої трудові книжки.
Як саме працює ліцей, Анна не знає, але знайомі їй передають, що «навчанням це назвати складно». Так, фізрук Олександр Сидоров тепер викладає відразу чотири дисципліни, зокрема географію та економіку.
Знайомі, які залишилися в місті, розповідають, що по Мелітополю розвішані написи «Росія - рідна гавань», «Мелітополь - це Росія» і георгіївські стрічки.
У Мелітополі тисячі людей, які в жаху від усіх цих агіток. Найстрашніше, що це ми, дорослі люди, та й то не всі, усвідомлюємо, що це саме агітки. Але діти не розуміють і нікому пояснювати їм, що це таке.
Є молодь, яка теж уже ходить містом у футболках і кепках із гербом Росії, - переказує новини від знайомих Анна. - Але я цього не боюся. Вони не винні, що їхні батьки не вивезли. Я дуже люблю дітей і молодь, ми повернемося, і вони все це знімуть. Тому що я та інші вчителі будемо робити все, щоб вони знову закохалися в Україну. Ми достукаємося до їхніх сердець і розкриємо їх.
Навчання в російських школах у Мелітополі обов'язкове. Анна каже, що більшість знайомих їй педагогів пішли зі сфери освіти: навчання перетворилося на пропаганду, а змушувати дітей малювати російські триколори вони не хотіли. Анні відомі випадки, коли до родин приходять військові і, погрожуючи автоматами, вимагають відправляти дітей до російських шкіл.
Попри ризики, у Мелітополі залишаються батьки, які відправляють дітей в українські онлайн-школи. Зазвичай діти займаються там вечорами, бо вдень вони зобов'язані ходити до російських шкіл. А щоб убезпечити себе від рейдів військових, батьки на час уроків про всяк випадок виїжджають із дітьми в інші квартири.
«Великий героїзм - продовжувати вчитися в українській школі, перебуваючи під окупацією, - каже Анна. - У Мелітополі люди здають одне одного по-чорному. На тебе в будь-який момент може настукати сусід, який почує, що ти говориш українською мовою.
Ховатися стає дедалі складніше - телефони прослуховуються, на вулиці можуть будь-якої миті обшукати батьків із дитиною і перевірити, що в них у телефонах. Флешки з уроками ховаються в найзатишніші куточки в будинках.
Через це діти потихеньку переставали ходити на уроки, доводилося закривати цілі курси. До кінця минулого навчального року в нас майже не залишилося учнів.
Діти, без перебільшення, сивіють в окупації. Вони просто не можуть зрозуміти, коли всьому цьому прийде кінець, - каже Анна Бут.
На 2024-2025-й навчальний рік аграрний онлайн-ліцей набрати учнів уже не зміг: «Цей ліцей - усе моє життя, і для мене це більше, ніж втрата роботи». За словами Анни, не всі з її колишніх колег змогли влаштуватися в інші освітні заклади до початку нового навчального року.
Анна Бут з 1 вересня почала працювати перекладачкою та кураторкою академічних груп у Мелітопольському професійному коледжі при Таврійському держуніверситеті. Викладають онлайн, а педагогічний склад, як і в аграрному ліцеї, збирається в Запоріжжі. У цьому коледжі теж є учні з окупованого Мелітополя.
Також Анна продовжує займатися волонтерством - з 2014 року вона плете маскувальні сітки для військових. Цю роботу Анна призупиняла, поки була в окупації. За благодійну діяльність і протести в Мелітополі президент України вручив їй нагороду «Національна легенда України».
«Завжди було так - половину дня я викладаю, іншу половину - плету сітки разом із дітьми. Це [допомога фронту] зараз пріоритет номер один. Якщо ми не будемо допомагати армії, то й освіти не буде. Про яке нормальне навчання може йти мова, коли йде війна? Потім уже будемо впроваджувати нововведення в навчання».
Колишні учні Анни та Ірини, зокрема 2021 року випуску, захищають Україну. Серед них є ті, хто нині перебуває в полоні в Росії.
